Бетаїн (BEET-uh-een, bē'tə-ēn', -ĭn) у хімії — це будь-яка нейтральна хімічна сполука з позитивно зарядженою катіонною функціональною групою, такою як четвертинний катіон амонію або фосфонію (зазвичай: іони онію), яка не містить атом водню та з негативно зарядженою функціональною групою, такою як карбоксилатна група, яка може не бути поруч із катіонним центром. Таким чином, бетаїн може бути певним типом цвітеріону. Історично цей термін використовувався лише для триметилгліцину. Він також використовується як ліки. У біологічних системах багато бетаїнів, що зустрічаються в природі, служать органічними осмолітами, речовинами, синтезованими або поглиненими з навколишнього середовища клітинами для захисту від осмотичного стресу, посухи, високої солоності або високої температури. Внутрішньоклітинне накопичення бетаїнів, не порушуючи функцію ферментів, структуру білків і цілісність мембран, дозволяє утримувати воду в клітинах, таким чином захищаючи від наслідків зневоднення. Він також є донором метилу, який набуває все більшого значення в біології. Бетаїн є алкалоїдом із сильною гігроскопічністю, тому його часто обробляють агентом, що запобігає злежуванню, у процесі виробництва. Його молекулярна структура та ефект застосування суттєво не відрізняються від природного бетаїну, і він належить до природної речовини, еквівалента хімічного синтезу. Бетаїн є високоефективним донором метилу, який може замінити метіонін і холін. Замінник метіоніну для підвищення продуктивності та зниження витрат на корм.
